24 лютого — чотири роки незламності
24 лютого — день, коли чотири роки тому життя кожного українця поділилося на «до» і «після». День, коли мирні світанки змінилися звуками сирен і вибухів, коли мужні сини й чоловіки, доньки й матері стали на захист рідної землі від російської агресії. День, коли тисячі родин були змушені розлучитися, коли люди втратили домівки, а ворог ступив на нашу землю, намагаючись зламати наш дух.
Та замість страху прийшла єдність. Замість розпачу — рішучість. Усі ми перейшли в режим очікування і водночас — дії, допомоги, підтримки одне одного. Українці довели світові, що свобода і незалежність — це не просто слова, а цінності, за які ми готові боротися.
У цей пам’ятний день працівники Розівської селищної військової адміністрації, селищної ради та жителі громади зібралися на Алеї Слави, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам’ять загиблих Захисників і Захисниць Розівської громади.
Мовчання було гучнішим за будь-які слова. У ньому — біль втрат, сльози матерів, нездійснені мрії, але й безмежна вдячність тим, хто віддав найдорожче — своє життя — за наше майбутнє.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю наших Героїв. Кожне ім’я, викарбуване на Алеї Слави, — це історія мужності, самопожертви та любові до України. Вони назавжди залишаться у серцях рідних, побратимів і всієї громади.
Сьогодні ми дякуємо всім, хто продовжує тримати оборону на передовій, хто працює в тилу, хто допомагає, волонтерить, підтримує. Наша сила — в єдності. Наша віра — у Перемогу.
Пам’ятаємо кожного.
Шануємо кожного.
Працюємо й боремося заради майбутнього України.
