Щоденна хвилина мовчання. Вічна пам’ять Герою – Ур Олександру Олександровичу
Щоранку о 9:00 ми зупиняємося на хвилину мовчання.
Зупиняється все — окрім пам’яті.
На жаль, Герої та Героїні відходять у вічність. Але їхній внесок у боротьбу за свободу України, їхня самопожертва, мужність і любов до рідної землі — залишаються з нами назавжди.
Сьогодні минає сім років з того дня, як перестало битися серце Захисника України, гідного сина Розівської громади — Ур Олександра Олександровича.
Олександр Ур народився 23 грудня 1984 року у селі Есень Ужгородського району Закарпатської області. Він був етнічним угорцем, який попри національність без вагань став на захист України — своєї держави.
Після закінчення школи пройшов строкову військову службу. Згодом переїхав жити до міста Запоріжжя, де працював у сфері будівництва.
17 травня 2016 року Олександр підписав контракт із Збройними Силами України. Був призваний Ужгородським об’єднаним міським військовим комісаріатом.
Старший солдат, гранатометник 2-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Брав участь у найзапекліших боях на сході України — зокрема, у Широкиному, Горлівці, на шахті Бутівка.
23 жовтня 2018 року, під час обстрілу позицій поблизу села Старогнатівка Донецької області, Олександр загинув від кулі снайпера.
За проявлену мужність і відданість військовому обов’язку Олександр Олександрович Ур посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Похований у селі Солодководне Пологівського району Запорізької області, яке стало для нього другою домівкою.
Ми схиляємо голови в скорботі за воїном, який обрав шлях боротьби і честі, хто не розділяв нації чи мов — а об’єднував серцем та діями.
Він жив, служив і загинув заради майбутнього України
Пам’ять про Олександра Ур назавжди залишиться в серцях тих, хто знав його особисто, та у вдячній пам’яті громади, за яку він віддав життя.
Слава Герою.
Слава Україні.
Герої не вмирають.
