День пам'яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні
28 липня 2025 року Україна відзначає важливу й болючу дату — День вшанування пам'яті Захисників та Захисниць України, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, а також учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, що потрапили у подібну ситуацію. Цей день — не просто календарна дата, а глибока рана в серці кожного українця, нагадування про ціну нашої свободи та незламність духу нашого народу.
Ця пам'ятна дата була встановлена не випадково. Саме в цей день у 2022 році російські окупанти здійснили цинічний теракт у селищі Оленівка Донецької області. Унаслідок вибуху в колонії, де утримувалися українські військовополонені, загинули десятки героїв, зокрема захисники Маріуполя та «Азовсталі». Цей злочин став символом жорстокості та нелюдяності ворога, а також нагадуванням про трагічну долю тих, хто опинився в полоні.
Особливе місце в цей день займає вшанування пам'яті тих, хто пройшов через жахи полону. Це наші воїни, які, опинившись у руках ворога, зазнавали нелюдських тортур, знущань і голоду. Багато з них так і не повернулися додому, загинувши від ран, хвороб або будучи страченими. Їхня стійкість і незламність духу в неволі є прикладом неймовірної мужності та жертовності.
Ми також згадуємо учасників добровольчих формувань, які з перших днів війни стали на захист рідної землі, часто без належної підготовки та оснащення, але з величезним серцем та непереборним прагненням захистити Україну. Багато з них потрапили в полон, і їхня доля досі залишається невідомою або трагічною.
Не менш важливою є пам'ять про цивільних осіб, які стали жертвами окупації та агресії. Мирні жителі, що зазнали катувань, викрадень, насильства, загинули або зникли безвісти внаслідок злочинних дій ворога, також є частиною цієї страшної статистики. Їхні життя були обірвані лише тому, що вони були українцями і жили на своїй землі.
Наш обов'язок — пам'ятати та діяти
Цей день — це нагадування про те, що війна триває і ворог не полишає своїх злочинних намірів. Пам'ять про загиблих та закатованих має бути для нас не лише джерелом скорботи, а й поштовхом до активних дій. Ми повинні робити все можливе для звільнення тих, хто ще перебуває в полоні, для притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах та для підтримки сімей, які втратили своїх рідних.
Вшанування пам'яті Захисників та Захисниць України, які пройшли через пекло полону, загинули, були страчені або закатовані, є нашим священним обов'язком. Це данина поваги їхній мужності, жертовності та незламності. Нехай їхні імена навічно залишаться в нашій пам'яті, а їхня боротьба стане джерелом натхнення для майбутніх поколінь.
Вічна пам'ять героям! Слава Україні!
